Сталін лежить у чоботях на дивані, підперши голову ліктем, і думає. «Звичайно, пакт Молотова-Ріббентропа - це фількіна грамота. Він (Гітлер) обов'язково його порушить », - звучить за кадром текст, з ностальгічно копеляновськими інтонаціями. 

ВЗАГАЛІ, Сталін (як Вольф Мессінг з недавнього телефільму), давно вже все знає і сприймає своє знання з якоюсь поблажливою приреченістю. «Гітлер нападе на Польщу в найближчі дні», - розповідає він чи то Молотову, чи то Ворошилову. І це в той момент, коли (згідно фільму) Гітлер і сам ще сумнівається, починати війну чи ні. «Треба його зупинити, він нахабніший, а ми сильніші», - промовляє вождь, і ми шкірою відчуваємо: вже у цей момент він уже бачить Єгорова та Кантарію, що вибираються з прапором на дах Рейхстагу ... 
Бідний Вождь! Він дуже хотів зупинити війну, він робив усе, що міг! Але що може один Сталін, коли навколо так багато Чемберленыв, Даладьє й інших політичних лицемірів, що так і прагнуть підштовхнути Гітлера до нападу на СРСР. 
Ось така стилістика фільму, знятого режисерами А. Іванкіним і А. Гусаком за сценарієм того ж Олександра Іванкіна за підтримки Першого російського каналу телебачення. Привезли його російські товариші в Україну зараз - як подарунок у переддень святкування ювілею Перемоги. Але відзняли ще минулого року. З самого фільму і з розданого перед переглядом прес-релізу стають зрозумілими причини нового звернення до передісторії Другої світової. У липні 2009-го виїзна асамблея Організації з безпеки і співробітництва в Європі ухвалює резолюцію, згідно з якою гітлерівська Німеччина і Радянський Союз «фактично розв'язали Другу світову війну, підписавши пакт Молотова-Ріббентропа». Фільм «Чи міг Сталін зупинити Гітлера?» Треба розглядати як контрпропагандистську акцію на цей випад. 
Для нас, чиє дитинство і юність пройшли в радянські часи, в новому фільмі про війну немає нічого нового. Версія, про те, що пакт Молотова-Ріббентропа був вимушеною відповіддю на «зраду» урядів Англії, Франції і навіть Польщі, викладалася і в школах, і у ВНЗ як незаперечний факт. Мовляв, Франція і Англія промовчали, коли в березні 1936 року Гітлер приєднав до Німеччини демілітаризовану Рейнську область. Не пискнув, коли в березні 1938-го німецькі частини увійшли в столицю Австрії. Не намагалися протестувати, коли були захоплені чеські Судети, а потім і вся Чехословаччина. Мало того, глави урядів Великобританії та Франції - Невіл-Чемберлен Едуард Даладьє - самі готувалися підписати з Гітлером пакт секретний (проти СРСР, звичайно!), Але хитромудрий Сталін своїх європейських колег обскакав. І тому фюрер пішов спочатку на Захід, давши Радянському Союзу час на підготовку до війни. 
«Новим внеском» у історію можна назвати хіба що таке твердження авторів фільму: «Фундамент Другої світової був закладений ще в 1919 році не Німеччиною і Адольфом Гітлером, а Францією і Англією" (на переможену Німеччину були, мовляв, накладені такі непідйомні контрибуції, що в принижених німцях заграла кров). 
І ще одна новинка. «Приманкою» в анонсах фільму послужила обіцянка ознайомити глядача з «унікальними документами Служби зовнішньої розвідки Росії, які були спеціально розсекречені до цієї дати і ще ніколи не публікувалися». Документи виявилися донесеннями якихось безіменних розвідників про підслухані ними розмови іноземних політиків. Якісь тексти російською мовою без вихідних даних, але з жирним чорнильним штампом «розсекречено» миготіли на екрані якусь пару секунд, так що прочитати можна було лише кілька слів. Утримання ж опердонесень з екрану озвучував і коментував генерал-майор цієї самої Служби, він же, як значилося в титрах, історик Лев Соцков. 
Жанр стрічки позначений як «документальний», але чи можна назвати документами агентурні донесення, розсекречені до дати спецслужбою? Колись щось подібне я писав у відношенні нашої СБУ, коли «розсекречують» потрібні (і ховають небезпечні) документи про діяльність ОУН-УПА. Головна турбота усіляких спецслужб - охорона існуючого ладу, і для цього закритими нормативними актами їм дозволено багато - аж до маніпуляції і фальсифікації. Тому навряд чи вищеназвані донесення надихнуть справжніх істориків - до того ж, хто знає, може бути, радянським Штірліцам їхніми Шелленбергами просто була злита дезінформація? 
Очевидно, для пожвавлення дії монолог генерал-майора розбавили діалогами декількох дивакуватого виду акторів, що зображали Сталіна, Молотова, Ворошилова, Гітлера, Ріббентропа, Чемберлена і т. д. У деяких репліках, очевидно, озвучувалася якась офіційна документація, виступи в парламенті, зате інші розмови велися в досить неофіційній манері, з панібратським - «Коба», «Клим». Звідки ці тексти? Який смертник записував тет-а-тет між Сталіним і Ворошиловим напередодні війни? У фільмі - ніяких посилань. Не кажучи вже про внутрішні монологи Сталіна, який забрався з чобітьми на диван. «Я думаю, - сказав, відповідаючи на запитання, радник посольства РФ в Україні Всеволод Лоскутов, - всі ці розмови відновлені на основі стенограм ...» Але сказав, як здалося, невпевнено. 
Звичайно, всі ці діалоги і монологи можуть бути і авторським домислом, публіцистичним прийомом. Але тоді, творці фільму повинні були попередити про це глядача. «Ну а відеоряд, картинка!» - Можуть заперечити мені організатори показу. Так, картинка - за винятком розіграних артистами сцен - кінохроніка воєнних часів. Але нічого нового вона не несе, типові прийоми: ось дітки в пологовому будинку, на них накладаються кадри з німецькими бомбардувальниками, тіла закатованих людей в концтаборах, промови біснуватого фюрера. Все це витерті за багато років запозичення з «Звичайний фашизм» геніального Михайла Ромма, поставленого ще в 1969 році. 
На думку організаторів показу, «фільм виглядає переконливо», він «розкриває правду про той час». З першим не згоден. А ось друге, почасти, вірно. Причому, правду, що лізе з усіх дір фільму, російські колеги навіть не помітили. А нам, українцям, зараженим вірусом ліберальної демократії, її видно. Судіть самі. У фільмі нас намагаються переконати, що Сталін ввів війська на територію Польщі слідом за Гітлером, оскільки «знав, що інакше фашисти захоплять всю Польщу повністю». Але що йому заважало, вивівши Червону армію лицем до лиця з німцями, зберегти Польщу як державу, хоч частково, хоч маріонеткову, як буфер? Ні, Сталін просто «приєднав територію». Ще крутіше тиран обійшовся з трьома незалежними прибалтійськими державами, захопивши їх цілком. Лев Соцков у фільмі схвалює цей вчинок Сталіна: «Ми отримали хорошу операційну територію» для майбутньої війни, і це потім «допомогло зберегти Ленінград». Ось так! «Операційний територія» і тільки. Ніяких трьох незалежних держав з їх урядами, конституціями, історією ... 
Російські співрозмовники, що брали участь в презентації, дивляться на мене виряченими очима. «Але Сталін же країну захищав ...» Свою - так! Але три інших розтоптав, не моргнувши оком. І тому, як би не були винні лідери Франції та Англії в таємних переговорах з Гітлером, вони все ж таки в результаті не приростили території своїх країн за рахунок анексії суверенних держав. А Сталін - приростив! 
«Чи можна судити про події того часу з позицій сьогоднішнього дня?» - Кинув докір авторові цих рядків Всеволод Лоскутов. А чому б і ні? Після розпаду Варшавського блоку, 11 вересня, війни в Іраку, після Косовської драми і російсько-грузинського конфлікту на багато що дивишся по-іншому. У тому числі і на Другу світову (вона ж - Велика Вітчизняна). Не можна ж сім десятків років оцінювати події того часу лише з висоти сталінського зростання? 

Евгений ЯКУНОВ «ВЕДОМОСТИ»

http://www.kv.com.ua/archive/240988/social/241002.html