Кого Ви вважаєте героєм?
Чи інакше. Що таке героїзм з Вашої точки зору?
Зараз у багатьох
спливли думки, що герої це бійці УПА, учасники Отаманщини, Січові
Стрільці чи козаки. У декого на згадку про героїв візуалізуються бійці
Червоної армії, миротворці в різних частинах світу, командос
Французького Легіону. Ще хтось вважає героями сталіна, кадирова, леніна
чи мєдвєпуто. Як Ви зрозуміли, третій варіант я вважаю хибним. Але ми
зараз не про точку зору, зараз ми спробуєм розібратись, що таке героїзм і
як це проектується на наше сьогодення. Чи можливий героїзм в наш час і в
чому він полягає. Отже. Не
дивлялись на оптимістичну і знайому всім фразу "Добро перемагає зло"
реальність трохи інша. Радше "Бабло перемагає зло". Але коли вони разом,
то добро по-любому безсиле. Добру не вистачає бабла, щоб на рівних
боротись зі злом. А люди, що мають вдосталь бабла не дуже
інвестуватимуть то його в добро - адже вигідніше інвестувати в того, хто
зараз є переможцем, хто принесе дивіденди напевно. А раптом що - можна з
баблом переметнутись до наступних переможців, від бабла ще ніхто не
відмовлявся. Отже отримуєм замкнутий круг - щоб перемогти, добру треба
бабло, але щоб отримати його, треба перемогти. Як же це коло розірвати,
перетворивши для початку в спіраль? Як усі знають, історія йде по спіралі. Але чекати наступного витка можна тисячоліттями, поки таки не з`являться герої, що перенесуть суспільство на новий рівень.
І якщо в проекції Історії це нічого, то Вас це навряд чи вдовольнить.
Хіба Ви буддистский монах, що бачить сенс життя в спогляданні. Але саме
зараз, як ніколи, Україні потрібні герої. Але де їх взяти?! Не буду
вірити в казки, насправді державне мислення українців застрягло на рівні
Київської Русі, що на даний момент вже трішки неактуальне. Були короткі
всплески (Гетьманщина, УНР) але це всплески, і на враховуючи
навязування рабської психології протягом століть українці навіть зробили
крок назад. Ми ображаємось, коли нас вважають папуасами. І виглядає
дуже зворушливо, коли наше горе-керівництво (обране Вами) з цього
приводу *негодует*. Але повірте, це ще комплімент. Навіть папуаси нас
випередили в державницькому мисленні. Тепер до того, заради чого я почав
це писати. Багато
хто вважає покидьками владних мужів, але потрапивши туди, сам стає
таким же. Ба більшість це і має на меті (вам батьки не казали,
сина(доця) поступай на податківця(або щось типу такого), завжди будеш у
теплі і при владі?). В цьому і полягає державницьке мислення українців -
дорватись до корита і красти, красти, красти. Собі, дітям, внукам,
подальшим поколінням. Адже саме цим займалась і займається протягом
кількох десятиліть (в компартії були глобальніші плани - вєсь мір
паставіть на калєні), при чому не тільки у нас, а і всюди, де еліту
винищили комуністи, а ніхто став усім. Мозку це не прибавило. Як
наслідок - розвал СРСР і згадаєте моє слово, розвал РФ. Ви
ще вважаєте себе здатними змінити хід історії на користь України? Не
своїх дітей-внуків, краще думати що у Вас їх нуколи не буде (щоб раптом
що - приємний бонус:) ), а майбутнє Держави, Народу, Нації, які вас
ненавидітимуть, називатимуть жидами, нацистами, ліберастами і клястимуть
на чому світ стоїть? Ви готові присвятити життя здобутку майбутнього нащадкам ницих покидьків, що Вас зневажають? Якщо так, то ласкаво просимо в кандидати на героїв. В
чому полягає героїзм сьогодні? Прийти до влади на всіх рівнях, але не
забути своєї мети - побудова справжньої держави. Прийти до влади не
самому, а з сотнями, тисячами однодумців на всіх рівнях соціальної
ієрархії, які мають реальну владу і вплив на інших людей - "біомасу",
"електорат". Всяко тягнути своїх однодумців з собою у владу, а не
боятись конкуренції (яскравий приклад - євреї чи колишні члени КПРС).
Зайняти міцне становище у суспільстві, щоб диктувати свою волю людям, що
Вам підкоряються. Голозадий дядько-патріот, що кричить на кожному
перехресті "Владу на вила!" робить для майбутнього в тисячу разів менше,
ніж звичайний собі власник компанії, що спілкується з своїми
робітниками виключно українською і від них вимагає того ж. Будь ти
тисячу раз патріотом із кулеметом в схроні - але ти ніхто, бо ти не
впливаєш на людей. А якщо ти патріот при владі - тобі просто змушені
підкорятись, бо якщо комусь не до вподоби твої правила - гоу нах! Яскравий приклад - той самий русскій мір.
Як би не рвали на собі косоворотки його прихильники, цей "мір"
присутній хіба в Україні і певною мірою в Білорусі. В РФ мір давно не
русскій і тим паче не православний. Там він існує хіба в хворих мізках
"православних комісарів", яких не беруть на роботу через немусульманське
віросповідання та регулярно лупить доблесна поліція, на чолі якої теж
мусульманин. Решта словянського тамтешнього населення доздихує від
алкоголізму та наркоманії. Каказці не вчиняли там переворотів, революцій. Вони просто прийшли до влади. Массово. І їм плювати на тих хто з ними не згодний.
Зараз лунають
заклики до термінового повстання, скинення квазі-еліти, тощо. У мене до
таких питання: і хто прийде до влади? Йулька? Тягнибік? Яйценюк? Спаси і
сохрани. Нова молода еліта? А де вона?! Припустимо, є. Хто що вміє? Хто
який має вплив? Ви собі приблизно уявляєте, як бути, наприклад,
міністром агропромислового комплексу? Закордонних справ? Яку мати
кваліфікацію? Ви це потягнете? Що, теперішні не мають, а тягнуть тільки гроші з бюджету? А чим Ви кращі?
Я до того, що
впершу чергу Вам треба осягнути державницьке мислення, почитати і
зрозуміти Платона, Сократа, інших філософів-державців. Потім ще раз
переглянути світову історію, доповнити знання єврейськими (о жах!)
книгами, зокрема Еклезіаст та притчі Соломона, зрозуміти Бгагават-Гіту -
багато що. Аналізувати, шукати причини тих чи інших витків історії,
враховувати чужі помилки, аналізувати їх та перемоги. І весь цей час іти
вгору по соціальній похилій, не міняючи кінцевої мети. Я
не кажу, щоб весь цей час сидіти як миш під віником. Звичайно необхідно
весь час тримати владу в напрузі, щоб вони діяли з оглядкою на нас. Але
чим більше у вас важелів впливу на інших, тим більше рахується влада з
вашими інтересами. А просто б`ючи себе в груди й криком про свою
відданість нації цього не досягнеш. Маєте
яскравий приклад: 2004, листопад-грудень. Сталось неможливе - критична
маса народу отримала і реалізувала спільну мету. Влада з ними
демонстративно погодилась - але в Ющенка реально не було підтримки у
владі, не було державницького мислення. Може б він і нормально відбув би
президентом у іншій країні - але не тут. Тут треба рішучі, сильні люди,
герої, а не лайно, що пливе за течією. Ющенку просто звязали руки, а
він побоявся застосувати ті невеликі важелі, які мав. Зараз при владі
"реформатор" - але головна мета його - оптимізувати процес розкрадання
держави і знайти нові джерела для цього. Тож
якщо хтось дочитав до цього абзацу, то надіюсь Ви зрозуміли мій хід
думки - не будьте романтиками, надіючись на революцію - бо ж до влади
тоді прийдуть покидьки. Будьте практиками, здобуваючи освіту, будуючи
бізнес, отримуючи вплив на людей і їх довіру. Головне - не перейти межу,
не стати черговою проституткою, як Чепак. Головне - не відхилятись від
мети, якою б не була тимчасова тактика. І повсякчас тягнути за собою
українців-однодумців, бо без них Ви пішак. А з однодумцями - сила, яка
змінить суспільство. Я
намагався розжувати попростіше, місцями пояснював елементарні речі
(хоча раз більшість їх не розуміє - не такі значить елементарні). Якщо
хтось досі не догнав - я не винен. Скептикам зізнаюсь, що по крові я не
чистий українець (хоча чистих не буває), але ідентифікую себе саме
українцем - в цьому суть. Будьте українцями. Станьте героями. Відродіть Україну. Але не сидіть склавши руки.
|
"