| Меню сайту |
|
_____________________
|
|
Всього публікацій: 11
Показано публікацій: 1-10 |
Сторінки: 1 2 » |
Сортувати по:
Даті ·
Назві ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
|
Ще
починаючи з першої хвилі, українські
емігранти розуміли свої можливості у
допомозі батьківщині. Визнавали й
необхідність такої підтримки.
Беручи
активну участь в суспільному житті
країн проживання, вони сприяли утвердженню
позитивного іміджу України у світі та
отримували додаткові можливості для
допомоги батьківщині.
Геополітичні
перспективи української діаспори, її
подальша роль в українському світі
вирішальним чином залежать не тільки
від кількісних та якісних характеристик
власне самої діаспори, але й від вектора
трансформаційних процесів всього
українства.
|
Україна
у всі історичні періоди відзначалася
значним переміщенням людей як по її
території, так і за її межі. Але якщо у
часи Київської Русі мігрували переважно
ремісники, купці та воїни, то вже після
її розпаду посилились як внутрішні, так
і зовнішні міграції. Перебування України у складі
різних імперій (Російської, Австро-Угорської,
Османської), Польщі зумовило в різні
часи міграцію населення з України у
різні кінці цих імперій. Українське
населення було джерелом дешевої робочої
сили і складником війська цих імперій.
Це вплинуло на основні напрями міграційних
потоків населення з різних частин
України.
|
|
Першу
хвилю української еміграції історики
називають трудовою. В цей період основним
мотивом виїзду людей закордон був пошук
більш придатних умов для праці. Багато
українських емігрантів вважало, що
виїжджають на заробітки тимчасово, але
життя розпорядилося інакше. |
|
Період
між двома світовими війнами вважається
періодом другої хвилі української
еміграції. Перша світова війна негативно
позначилася на еміграційних процесах,
бо українське населення опинилося по
обидва боки фронту. Адже Росія й
Австро-Угорщина належали до протилежних
ворожих одна одній сторін. До традиційних
труднощів поділу нації додалися
страждання і втрати пов'язані з війною.
Це, насамперед, масові мобілізації до
війська, збільшення біженців, безперервні
депортації населення з окупованих
районів, арешти і переслідування
"агентів" ворожої сторони. |
Сотні тисяч українців перебували в
таборах для біженців та військовополонених
у Німеччині, Австрії, Бельгії, Великій
Британії. Серед них було чимало
"остарбайтерів" - людей, вивезених
з України під час другої світової війни
на примусові роботи в нацистську
Німеччину; значну частину становили
колишні вояки УПА, ветерани української
дивізії "Галичина", яким вдалося
прорватися на Захід й уникнути ліквідації
радянськими спецслужбами. Після закінчення війни більшість із них
категорично відмовилася повертатися
на батьківщину. Ще свіжі були в їхній
пам'яті великий голодомор 1932-1933-го років,
і сталінські чистки 1937-1939 років, в яких
загинули мільйони українських людей. |
Четверта
хвиля еміграції набрала сили після
розвалу Радянського Союзу. Більшість
людей потрапили в скрутні умови,
опинившись у країні з нерегульованою
економікою. Щоб прогодувати себе та
сім’ї, найактивніші подалися в дорогу
— за кордон — чи просто на заробітки,
чи з торгівельними намірами або й
назавжди.
Основна
їх маса має вищу освіту, або технічну
спеціальність, володіє англійською
мовою, що дає змогу легше знайти роботу
за кордоном. |
Громадянська війна закінчилася поразкою, результат якої —
голод 1921 р., Голодомор 1933 р. Причини поразки — роз'єднаність,
захоплення керівництва Української Народної Республіки соціалізмом,
відсутність державницького мислення "керівників". Надто дорого обійшлись
Україні ці помилки...
Але були люди, що стояли до кінця. Отамани із своїми побратимами. Ті,
кого в рядянські часи боялися згадувати ще більше, ніж бандерівців. Тому
що їх не було в чому звинуватити. Їх не можна було очорнити.
Тож вшануймо пам’ять тих борців, що загинули в боротьбі за українських
селян. Повні біографії їх досі невідомі, відсутні фотографії. Вони
чекають своїх дослідників.
Зупинимось на деяких постатях доби Отаманщини, які діяли на Півночі України. |
Що таке комунізм?
1. Десятки мільйонів жертв;
2. Розкуркулення і колективізація (Примітка: куркуль - це не вгодований буржуй, як це було прийнято вважати за СРСР, а селянин, чесною працею заслужив право на приватну власність);
3. Тисячі знищених та спаплюжених церков, звірства над віруючими та священниками;
4. Голодомор;
5. Перейменування міст, сіл, вулиць, та інших об'єктів на честь червоних злочинців (Кіровоград, Днєпродзержинськ тощо);
6. Падіння рівня життя населення;
7. Намагання знищити український культурний спадок і український народ загалом, заборона християнства, сліпе поклоніння так званим "вождям": Леніну (Ульянов-Бланк) і Сталіну (Джугашвілі), підміна національних цінностей брехливими, радянськими.
|
Зараз багато говориться про УПА, про націоналізм, та й суперечок виникає з цього приводу немало.
Тим паче, що національно визвольну боротьбу повязують лише з західними областями України, а про центральні та решту держави мова не йде. Деякі особи з західної України навіть вважають нас "совєтами", майже неповноцінними, тільки тому, що після війни на наших територіях не було сильного спротиву комуністично-фашистським загарбникам.
Та це не так.
Саме в нас, Центрі, Півдні, Сході, Півночі та територіях що згодом відійшли Росії, була перша в ХХ ст. українська національно визвольна війна. І ми маємо право цим пишатися.
В часи, поки західна Українастогнала від гніту австріяків, ляхів та інших окупантів, саме тоді на решті територій, заселених етнічними українцями (вся територія сучасної України та "подаровані" потім Росії землі: Кубань, Східна Слобожанщина (Бєлгородщина, частини Воронезької і Курської губерній), Стародубщина, славні чорноземні території(), розгорталася можливо найбільш трагічна, надзвичайно клята та наджорстока боротьба з усіма зайдами. Великими загонами вибивались цілі дивізії червоних, вивішувалися сотнями вздовж дороги польські інтервенти, помирали зі здертою шкірою німецькі солдати. Малими ж загонами вирізалися до ноги сім ї командирів ворожих армій. Так це було жорстоко. Але вони помирали швидко. Чи можна зрівняти смерть від ножа чи кулі зі повільною смертю від голоду, хоронячи на шляху до кістлявої своїх дітей та коханих?! Чи почуття тих, хто виживши після кілька місячних катувань в ЧК чудом виходив з застінків, доповзав до свого дому...
а там вищить-пищить курва-вчителька з-під москви, а її лапає за цицьки хвацький активіст(вчорашній ледацюга, голодранець та злодюга)... де ж моя сім я діти!? майне думка... а тут собаки тягнуть напівобгризену дитячу ніжку, що видно лежала в землі, а на ній той, подарований донечці на Різдво черевик...
Боже...
І що ви думаєте, той молодий чоловік, вчорашній трудяга, що лиш вчора став на ноги, щоб побачити в себе, ба вже не в себе, а у вчительки на подвір ї таку картину, стане будувати світле майбутнє комунізму, речі посполитої чи австрійської імперії?!!
Та кількість памятників всіляким комісарам та комдивам "звєрскі замучєних бандітамі" свідчить що не змирялися. А старанно приховуване саме явище Отаманщини свідчить про всю силу зненависті до всього чужинського, що нищило своє, рідне.І якщо явище західноукраїнського націоналізму можна було скомпроментувати біографіями лідерів, то спаплюжити память про славну боротьбу проти загарбників не можна. Тому що лідера не було. То був всенародний вияв своєї волі. Тому і приховувувся він від суспільства розпливчатим поняттям "бандитизму". Та і зараз приховується.
Ми маємо кучу трагічних роковин, та жодної славної. Але ми не нація цапів-відбувайлів.
Ми нація борців.
І ми будем памятати про славні подвиги наших предків, якими б кривавими вони не були.Адже вони захищали своє...
Щоб читати статтю про Отаманщину, тисни на заголовок. |
"В поля, сукины дети, в степи. Пахать и корчевать, сажать и резать свиней. Работать в сферах доступных вашему менталитету и умственным способностям.. Поорали на площадях, поиграли в деморатию и по будкам, на цепь. В очередь на работу для блага России, уроды”.
- 30 января 2009 р.
Ахонькова Света, Москва
І це не поодинокий випадок махрового російського шовінізму. Образи нашої держави, приниження українців, антиукраїнська істерія звучать практично з усіх російських ЗМІ. |
|
|
|
"
