Довелось проходити по вул. Мельника, біля ст. м. Лук янівська. Саме там увагу привернув прикований біля тротуару пофарбований в білий колір велосипед "Україна" з табличкою на рамі. Я вже було подумав, що це якісь рекламщики зкреативили, та коли підійшов ближче, що все не настільки позитивно, як подумалось. На табличці зазаначалось, що це не що інше, як пам ятник усім велосипедистам, що загинули на дорогах.

Звичайно не порібно було ніякого гіда, щоб зрозуміти що влада до встановлення пам ятника має відношення не більше, ніж до зародження життя на планеті, а встановлено його завдяки ініціативі звичайних, як ми з вами, людей. Звичайно, якби пам ятник встановлювала влада, він би був більш монументальнішим і грандіознішим, ніж стара веломашина. Але і встановлення його довелось би чекати чи один десяток років. При чому така ситуація з бюрократією не тільки в Києві, а й по всій Україні.

Але не всім начхати на чужу біду, і цей пам ятник не єдине свідчення небайдужості свідомих українців до негараздів один одного. А легенду про основну відмазку кожного українця про те, що "його хата скраю" придумали люди, які не мали ні морального, ні будь якого іншого права розраховувати на лояльність українського народу після тих століть окупації й тисяч тортур, що крок за кроком втілювали в реальність мету знищити українську націю, матір всіх народів слов янських. Українці ж "дякували" їм настільки, наскільки дозволяли можливості(Нацонально-визвольні вйни середньовіччя, зокрема битви під Жовтими Водами та Конотопом, господарювання Січового козацтва на Чорному та Азовському морях, герої Крут і Рух Опору більшовикам в Центральній Україні в 20-х роках ХХ ст., УПА). Та завжди в українському суспільстві панували взаємодопомога та взаємоповага. Адже саме на цих засадах було створено козацьке військо, одне з найбоєздатніших військ тодішньої Європи(за Б. Хмельницького вщент розгромили королівство Речі Пополитої), за цими принципами створювалась перша в світі демократична Конституція (Пилипа Орлика). Саме ці якості українців дозволили зберегти свою національну ідентичність серед кубла войовничих сусідів, з якими доводилось постійно вести національно-визвольні війни, і дякуючи цим якостям в переважній більшості успішні.

І саме ці наші моральні багатства поставив собі за мету знищити комуністично-фашистський режим, зрозумівши, що саме завдяки своїм духовним цінностям ми не тільки не згинули за тисячолітні війни й окупації, а й ще більше зміцнили свою волю до свободи, традиції та братерство всієї нації. Почалося винищення інтелектуальної, духовної та трудової еліти української нації. Голодомор, переселення. репресії - ще не весь перелік інструментів, що були застосовані для знищення самоідентифікації українського народу. А фальсифікація історії, насильницька русифікація та детеофікація, моральний тиск на кожного українця за національністю! Коли в такі, "майже демократичні" часи застою кожна дитина, що розмовляла українською, всіляко принижувалася і утискалась як ровесниками, так і вчителями. До речі, тими ж вчителями, що доносили й набріхували на попередніх власників будинків, чиї садиби потім і займали, як справжні комуністи. Чого вони могли навчити, крім як красти та брехати, було добре видно в "славні" 90-ті.

Та СРСР розвалився. Але начого не змінилось - гасла типу "що хоч роби - кради, гуляй" не поділись кудись, а є основоположними в житті нашої "еліти". Та й заповіді старійшин компартії свято бережуть і втілюють в життя представники найліберальніших сьогодні політичних сил. Докази? На прикляді цього самого пам ятника видно, що в країні робиться корисна справа тільки тоді, коли за неї береться народ. А наслідки роботи вірних "заповітам Ілліча" політиків ще "совкового" розливу проявляється в корупції, безнадійній бюрократії та міжпартійній гризні за крісла, а в сумі - цілеспрямованого шкідництва своєму народу.

Так що тримаймось разом, браття й сестри українці, в цьому наше спасіння, наше майбутнє. В нації наша сила!