|
Мабуть багато з нас були свідками відкритого хамства зі сторони східних "гостей" ( в простонародному спілкуванні - "чурки") в бік слабосилого (або просто меншого за кількістю) в поважному віці населення наших дідусів та бабусь. Або прискіпування й неповагу до наших дівчат-українок (чи будь-яких інших слов яночок). Але мене завжди бісив пофігізм співвітчизників, які реагували ( а точніше сиділи, похнюпивши носи) повною згодою з цим відношенням ( ото постарався фашистський більшовизм, навіть царат цього не зміг зробити!).
Я звичайно з цим ніколи не мирився (на моєму рахунку більш півдюжини вибитих "чурківських" зубів чи зламаних щелеп (середній удар однаково що лівою, що правою більше 250 кг) та з півтора десятка "відрихтованих" "гостей зі сходу"). Але що, я один?! Навіть браві хлопці "свободівці" не рішились прийти, коли більше десяти "арабен тероріст" (за висловом проходивших поряд 2-х американців) принижували наших дівчат. А я хоч і доволі здоровий, та не настільки, щоб сам проти дюжини молодиків. Та як я зрозумів, українську вони теж добре знали, адже ще до закінчення мого показового діалогу з свободівцем вони "знялись" з лавочок і "вїб.ли корчами" куди подалі.
Та сьогодні не про це.
Сьогодні я побачив, що я не один у полі воїн.
А сталось це після моєї робочої поїздки у Вишгород (біля Києва).
Я, вкрай розізлений тим, що чекав маршрутку майже годину (передмістя Києва, єпть!) таки її дочекався. І наче дяку за чекання отримав шанс спрямувати свою злість на користь українському суспільству.
А сталось ось що.
Коли автобус зупинився і люди вийшли. Я та ще кілька хлопців що також чекали чим доїхати в Київ вже наготувалися зайти. Та тут почалося коїтися щось неймовірне для незалежної України. Кілька (3) чувака кавказької зовнішньості почали стукати в голову старенького дідуся з криком "убєрі капіта, свінья старая", що випадково був у них на дорозі до дверей. Я "афігєл". Я теж (прошу пробачення) не вельми схиляюсь перед старими ( адже %80, хто вижив у 2 світовій - НКВД-сти, яких ненавидів і мій дід(без ноги, наступальний батальйон ЧА), і прадід().
Але це наші, внутрішньоукраїнські проблеми. А тут чужаки! Я скрикнув "Ей, чорнож.пі, ви, чо, ах..лі?!"
Вони від цього й справді ах..лі.
Рванулись , відштовхнувши діда, до виходу. Тут, на секунду зупинившись, обрали самого меншого (хлопця років 16) і з криком "ти, свінья?!", штовхнули дитину в груди.
Тут і сталось те, чого я не чекав. Голова "чурки" в яку вже безжалісно рухалась моя ліва несподівано отримала прямий удар від дядька, який стояв позаду хлопця(як потім виявилось - його батька) й телепнула в обшивку автобуса. Двоє решта були "негайно схоплені та відп.здовані" вже моїми правою (-1) та знову лівою (ще -1). Пофутболивши для годиться їх ногами, ми зайшли в маршрутку ( яка до речі й чекала на нас - спасибі водію, бо якби мені довелося чекати ще одну, я б їх взагалі на шмаття порізав). "Чурки ж після від їзду маршрутки встали, потягнули того, якого прямим і рикошетом вирубив славний дядько й пішли кудись. В автобусі нас не осудили навіть поглядом. Видно вони вже всіх дістали під час своєї поїздки.
В чому суть і мета цієї замітки?
В тім, щоб піднести Ваш патріотичний борецький дух. Ми за кожного україмця помстимося встократ жорстокіше, ніж потрібно. Та нічого. Ми в себе дома, нам забагато принижень на вищому владному рівні, щоб терпіти їх і в побуті. Ми маємо право на захист свого народу. Особливо ті, які давали присягу на вірність йому.
Ліберастія й попустительство в РФ допустили те, що в Росії порівну християнського й мусульманського населення. Й останнє зростає. Скільки там слов ян? А росіян?!
Ми не дозволимо влаштовувати свавілля в нашій країні. Тим паче над нами. Марганець показав. Та все ж що там значать якихось 40-50 вірменських життів і їхні зруйновані багатства поряд з життям УКРАЇНЦЯ?!!! Життя якому гарантувала його держава?!!! І не вберегла...
Я закликаю вас не до міжетнічної ворожнечі, а до боротьби за свої права.
За своє майбутнє.
За своє життя.
За коханих.
За батьків.
За Ваших дітей врешті-решт!
П.С. Блокую додавання коментарів, щоб уникнути хохлосрачів, що додаються біля кожної достойної замітки.
А хто захопиться цією статтею, то просто захищайте себе і свій народ.
І хто його зна, може колись голова ображальника української нації, в яку прямуватиме ваш кулак, відлетить в тартари від удару моєї лівої)))
Слава Україні!!!
Смерть її ворогам!!!
| 
"
