На днях опублікував замітку, де описані можливі варіанти розвитку опозиції в Україні. На різних ресурсах отримав багато коментарів, суть яких була в 2-х твердженнях: Тимошенко не гідна бути тим єдиним лідером, який об'єднає різні табори "опозиціонерів" і Тимошенко взагалі, не опозиція, а просто політичний намісник від іншого клану олігархів. І хоч в тій замітці був вказаний варіант розвитку в разі увязнення Тимошенко, він залишився непоміченим. Всі обговорювали той варіант, де я показав можливість Тимошенко у парламентських виборах-2012.
Це мене зацікавило, і я вирішив почитати аналітичні статті інших людей та статистичні дані різних центрів соціальних досліджень.
На основі всього цього я отримав висновок: Тимошенко повинна сидіти під час виборчої кампанії. Не за якісь там "злочини", а задля майбутнього України, і можливо, заради свого політичного майбутнього. Інакше вона регресує в другу Вітренко, так як Януковича їй перемогти нереально - народ на даний момент ненавидить їх обох, але якщо на рік тому за Януковича проголосували б 40% а за Тимошенко 20%, то цього літа Чивокуню обрали б 20%, а ВОНУ - 13%. Тобто різкіший регрес у Партії Регіонів, але все одно, підтримка донецьких відсотково вища. Тобто проти Януковича Тимошенко не вистоїть у будь-якому разі.
Але є дуже цікава тенденція: будь-який новий незаплямований лідер опозиції в тому з опитуванні набрав би 30% голосів. Тобто в півтори рази більше за Януковича, якщо додати апатичних виборців порівну. Але якщо врахувати, як сидить в печінках "регіональному" електорату чинний президент і його партія (досить згадати народне "пусть лучше наш бандит, чем продажная ТЮлька"), то при певній ораторській вправності (але не голому популізму) відрив можна збільшити в 2, а то й в 3 рази.
Проте не варто забувати про адмінресурс та мажоритарку. Навіть за значної підтримки народу об'єднаній опозиції буде нелегко здобути половину парламентських місць. І це не враховуючи проблеми можливих зрадників - "тушок". Тому опозиційним лідерам вже зараз варто переглянути своїх найближчих соратників та відбракувати всіх, хто більше ніж 1 раз міняв політичну орієнтацію + варто уникати в лавах колишніх комуністично-комсомольських функціонерів (як гарно ця братія продається можемо спостерігати на фракції Пєті ПєНіСа). І
ще раз про мажоритарщиків. Думаю ні в кого не виникає сумнівів, яка
партія набере білшість місць на заході країни. Тому тому, хто хоче стати
президентом у 2015 варто укласти негласний договір з Тягнибоком. А
Тягнибоку і свободівцям взагалі на найближчі років 15 варто пригасити
президентські амбіції - поки що їхня ідеологія не може бути
загальноукраїнською. До того ж їм не вистачає адекватних керівників та
спеціалістів. Але вони можуть стати важливою силою, з якою змушені
будуть миритися. І навіть очолити кабінет міністрів. На
даний момент це варто врахувати решті опозиції. Особливо Яценюку, який
має потенціал, але немає ні кваліфікованої команди політологів ні
достойних людей на місцях. Зараз йому варто зайнятися крім активної
опозиційної риторики також і наведенням порядку у власній партії, яка
зараз схожа на притон. Але, зауважу, в решті партій, навіть в
"Батьківщині" ситуація ще гірша. Тому найрозумнішим буде погодження дій
між Тягнибоком
і Яценюком. Одному варто трохи демократизуватись, іншому -
радикалізуватись. Щоб один міг стати прем'єром, інший - президентом.
Згадаймо найкращі часи Риму, коли на чолі держави стояв не імператор, а
два виборні консули із сенатом. Вони зобов'язані домовитись і діяти спільно - таємно чи напоказ. Заради свого ж політичного майбутнього. А тепер повернемось до Тимошенко. Хай як не протестують
юлемани, але вона повинна сісти. Інакше її амбіцій не зупинити. А її
"сидіння" допоможе новим лідерам увійти у велику політику. Якщо вона не
сидітиме, то Україна вкінець перетвориться на колонію. Тому Тимошенко
повинна сісти - заради України. Якщо їй стане легше, то сам Бог
постраждав невинно за людей - а Юлі Володимирівні тим паче є за що
постраждати. А лідерам інших партій варто морально підтримувати
Юлію Тимошенко - проте не надто, щоб вона не опинилась на свободі. Вона
повинна сісти, повторюсь, заради майбутнього держави, та і заради свого
політичного майбутнього теж.
| 
"